Іван Франко у спогадах і цитатах
І. Франко
І. Франко
І. Франко
І. Франко
І. Франко
І. Франко
М. Коцюбинський
М. Рильський
В. Корнійчук
П. Колесник
П. Колесник
Антін Дольницький
Д. Павличко
Д. Павличко
М. Тихонов
М. Вороний
"... мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати життєві духовні зв’язки української інтелігенції з високорозвинутими націями Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації з духовним життям українського народу..."
"Хто твердить: люблю свій народ, а не сповнює своїх обов’язків оглядом того народу, – брехню твердить."
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь ... се огонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі."
"Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій крім різних класичних авторів, було зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці ... зробилася центром невеличкої громадки мучеників."
"Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і старших, і, тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання, можна їх виховувати на чесних, щирих, правдолюбних і справді свобідних людей."
"Людина від віків прямує до одної мети, до щастя. Щастя це здобуде аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї в одне; коли всяка її наука стане працею, корисною для суспільства, а вся праця буде виявом її розвиненої думки, розуму й науки."
"Невеличкий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, енергійно зачерчена борода. Рудувате волосся непокірно пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є о кремінь і сипле іскри.
Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою! В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему “Мойсей”. Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою."
"Іван Франко – розум і серце нашого народу."
"На порозі безсмертя поет стояв перед “високими брамами державного життя” і намагався відкинути їх для України ... до останніх хвилин свого земного буття прагнув він сповнити “горожанську” місію художнього слова."
"...був поетом у всьому: в громадських ідеалах і щоденній практичній роботі, в ліричних зізнаннях душі і вчених архівних розшуках."
"Він був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу."
"Без книжки під пахвою рідко коли можна було його зустріти на вулиці. А що прочитав, те і затямив на ціле життя."
"...здається... існував завжди, здається, він був не написаний, а знайдений, як діамант-самородок, бо такого ні видумати, ні вистраждати неможливо."
"...Без цього маленького творіння важко уявити собі гігантський материк Франкової поезії, де кожна нива й кожна грудка дорога, але грядочка цих восьми рядків – рідна, ніби ти виріс коло неї й жив тим повітрям, що над нею світиться."
"До нього не заросте народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління."
"Іван Франко – трибун народний,
Пророк-ватаг, ратай-співець.
І громадянин благородний..."
"Подібно до легендарного Данко, розірвавши свої груди, він дістав вогненне серце і освітив ним шлях для визволення свого народу."
Немає коментарів:
Дописати коментар